Оцінка майна, майнових прав (далі – оцінка майна) – це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

 
Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги. 

В залежності від об’єкта, який досліджується, оцінка майна поділяється на:
 1. Оцінку об'єктів у матеріальній формі:
- «оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок»;
- «оцінка машин і обладнання»;
- «оцінка дорожніх транспортних засобів»;
- «оцінка літальних апаратів»;
- «оцінка судноплавних засобів»;
- «оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність»;
- «оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, дорожніх транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих, що становлять культурну цінність».

2. Оцінку цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності:
- «оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)»;
- «оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності». 

Так, звісно.
До складу нашої команди входять висококваліфіковані оцінювачі, які займаються питаннями проведення оцінки майна, починаючи з 2004 р. Також наша компанія «Глобал Експерт ЮА» стала суб'єктом оціночної діяльності у 2017 р., про що отримала відповідний сертифікат. Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені. 

Враховуючи, що оцінка майнових прав об’єктів ІВ має ряд особливостей, зокрема пов’язаних з юридичною природою об’єктів ІВ та складною системою їх захисту, нерідко трапляється, що оцінка майнових прав об’єктів ІВ має ряд недоліків, неточностей та помилок. 

Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майнових прав та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про його достовірність.

В результаті рецензування звіту про оцінку майнових прав ІВ встановлюється ознака, за якою класифікується звіт про оцінку, а саме:
- звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;
- звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;
- звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;
- звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Для проведення рецензування необхідно надати Звіт про оцінку майнових прав об’єкта ІВ у повному обсязі. 

Важливим моментом оцінки майнових прав на об’єкти авторського права є їх ідентифікація. Внаслідок, необов’язкової реєстрації об’єктів авторського права, при відсутності авторського свідоцтва, для оцінки необхідно надавати інформаційну довідку на твір, що містить основні дані стосовно такого об’єкта. Також, обов’язково надається примірник об’єкта авторського права, наприклад, для літературного твору – це рукопис (електронний файл чи паперовий носій), а для комп’ютерної програми це вихідний та об’єктні коди (на будь-якому носії). 

Згідно законодавства до об’єктів авторського права належать твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема:
- літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;
- виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
- музичні твори з текстом і без тексту;
- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
- театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;
- аудіовізуальні твори;
- тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;
- твори образотворчого мистецтва;
- фотографічні твори;
- твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;
- твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;
- твори художнього дизайну;
- похідні твори;
- збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;
- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;
- комп’ютерні програми;
- бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
- інші твори.

Зазначений перелік не є вичерпним, тому є можливість оцінки майнових прав на специфічний об’єкт авторського права, який може бути віднесений до категорії інші твори.

Почесне місце серед об’єктів інтелектуальної власності займають винаходи та корисні моделі. 

Згідно законодавства винахід (корисна модель) – результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології. Іншими словами, винаходи та корисні моделі це новації у вигляді засобів виробництва або предметів споживання. Вони мають конструктивні переваги та найвищий ступінь готовності до організації виробництва та комерціалізації. 

Оцінка майнових прав на винаходи та корисні моделі має свої особливості. В першу чергу, це пов’язано з тим, що винахід або корисна модель, самі по собі, не є самостійним товаром, на відміну від об’єктів авторського права, зокрема, таких як літературний чи музичний твори. 

Винаходи (корисні моделі) втілюються у засобах виробництва товарів, послуг чи робіт або безпосередньо у самому виробі. Це означає, що визначення вартості таких об’єктів буде відбуватись через трудомісткі вирахування додаткового прибутку, який отримує власник від продажу інноваційної продукції або через калькуляцію потенційно зекономлених ресурсів, завдяки впровадженню нового технічного (технологічного) рішення. 

Також, при оцінці майнових прав на винаходи та корисні моделі обов’язково визначається корисний строк використання такого об’єкту, оскільки з плином часу вартість об’єкту зменшується пропорційно строку протягом якого буде діяти патент. 

Згідно законодавства України промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Промисловий зразок є традиційним об’єктом промислової власності та невід’ємною частиною більш широкого явища – промисловий дизайн. Вільна енциклопедія визначає промисловий дизайн як використання комбінації прикладного мистецтва і прикладної науки для поліпшення естетики, ергономіки, архітектури, функціональності і зручності використання продукту. 

Як правило, результатом промислового дизайну є патентування промислового зразка, який підприємці застосовують для вирішення проблем форми, зручності використання та фізичної ергономіки продукції. Окрім цього, вдалий промисловий зразок поліпшує конкурентоспроможність продукту, дозволяє провести професійний маркетинг, розвиває бренд і збільшує продажі. По суті, правильне використання промислового зразка приносить додатковий прибуток його власнику. 

Таким чином, для оцінки майнових прав на промислові зразки, як правило, необхідно порівняти економічні показники до і після використання промислового зразка у продукції, аби прорахувати і знайти дельту, котра виникає завдяки застосуванню цього об’єкта ІВ. Звісно, не завжди вдається провести розрахунки через порівняння економічних показників до і після впровадження, оскільки часто такі дані відсутні або промисловий зразок патентують для інноваційної продукції, котра раніше не випускалась підприємством, проте вихід існує з будь-якої ситуації, головне знати правильні підходи до її вирішення.

Відповідно до законодавства торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.
Існує думка, що торговельні марки є найпопулярнішим об’єктом інтелектуальної власності у підприємництві, оскільки це монопольне право на ім’я для компанії та, за умови наявності значної кількості продукції, позначення для товару, які можуть бути твоєю власністю без обмеження часу. 

Дійсно важно переоцінити значення торговельних марок для підприємства за сучасних умов розвитку ринкових відносин та глобалізації міжнародного торговельного простору. Торговельна марка є невід’ємною складовою бренду, недарма ж існують чисельні щорічні рейтинги найдорожчих брендів світу, які складаються та публікуються найвідомішими журналами світу. 

Торговельна марка це той об’єкт інтелектуальної власності, котрий одночасно виступає сам товаром (практика ліцензійних угод на використання ТМ є найпоширенішою серед об’єктів ІВ) та використовується безпосередньо при продажу продукції або наданні послуг, тобто є складовою у собівартості виробу. 

Описані вище особливості комерціалізації торговельних марок впливають на підходи та методи оцінки вартості їх майнових прав. Як правило, найбільш застосовуваним методом оцінки торговельних марок є метод роялті. 

З приводу кваліфікованих зазначень походження товарів, то сюди відносять такі об’єкти як назва місця походження товару та географічне зазначення походження товару. В Україні ці об’єкти є менш поширеними у порівнянні зі світовою практикою реєстрації кваліфікованих зазначень походження товарів. 

Проте, у будь-якому випадку, за умови необхідності оцінки вартості майнових прав на ці об’єкти ІВ, в першу чергу оцінювач буде вимагати надати всю фінансово-господарську документацію, що стосується товару щодо якого зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару. Це пов’язано з особливостями комерціалізації, оскільки неможливо заборонити використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару іншій особі (на відміну від ТМ, де така заборона є правом власника), якщо цей товар відповідає основним критеріям, які висуваються до його походження, зокрема, якщо він походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, певні якості, репутацію або інші характеристики виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. 

* Поняття «знак», «знак для товарів та послуг», «товарний знак», «знак обслуговування» та «торговельна марка» в рамках оцінки майнових прав розуміються як тотожні.

До нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності прийнято відносити топологію (топографію) інтегральних мікросхем, ноу-хау та захист від недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, які відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях. 

Звісно, стосовно останніх об’єктів є полеміка та різні точки зору, проте в статті 2 viii Засновницькій Конвенції Всесвітньої організації інтелектуальної власності наголошується, що до інтелектуальної власності відносяться права на ці об’єкти. 

Оцінка нетрадиційних об’єктів ІВ має свої особливості, і слід вказати, що практики та робіт з оцінки зазначених об’єктів практично немає. Проте, існуючий інструментарій та загальна методологія оцінки майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності дозволяють проводити такі роботи. 

На жаль, проте Україна є однією з країн-лідерів піратського ринку об’єктів ІВ. Порушення майнових прав на об’єкти ІВ у нашій країні трапляється майже всюди. Аби захистити свої права у власника об’єкта ІВ майже завжди є потреба у розрахунку понесеного збитку, внаслідок порушення.
Особливістю складових збитків при порушенні прав на об’єкти ІВ є те, що вони фактично не включають пряму дійсну шкоду, а завжди розраховуються через упущену вигоду. 

При порушенні майнових прав на об’єкти ІВ незаконно копіюється інтелектуальна власність, котра захищена тим чи іншим способом через об’єкт ІВ. При такому копіюванні об’єкт ІВ не зникає у власника, порушник незаконно його використовує у власних цілях, як правило, для просування свого товару, завдаючи збитків таким способом власнику ІВ. Оскільки у споживача з’являється більш дешева альтернатива відомому товару, і він може несвідомо (плутаючи) або свідомо надавати перевагу товару порушника. Таким чином, кількість продажів товару власника ІВ зменшується. Саме тому основним критерієм, за яким розробляється метод розрахунку збитків при порушенні майнових прав ІВ, є упущена вигода власника об’єкта ІВ. 

Розробка методу розрахунку збитків залежить безпосередньо від способу комерціалізації об’єкта ІВ. Наприклад, якщо власник ТМ фізична особа, котра надала права користування ТМ підприємству, яке виробляє та продає продукцію під цією ТМ і сплачує ліцензійні платежі фізичній особі, то при порушенні майнових прав на ТМ упущена вигода для власника (фізичної особи) буде розраховуватись на основі недоотриманих ліцензійних платежів. Формула розрахунку збитків буде розроблятись на умовах ліцензійного договору за яким ТМ було надано у користування. 

Поширена думка, що збитки внаслідок порушення майнових прав на об’єкт ІВ можуть встановлюватися через добуток кількості виявленої контрафактної продукції на ціну оригінальної, проте вона є помилковою. При порушенні майнових прав на об’єкт ІВ фізичної крадіжки оригінальних товарів не здійснюється, тому оперувати їх ціною, де у собівартості закладена вартість сировини та інші виробничі витрати, є неправильним. 

Питання визначення збитків внаслідок порушення прав на об’єкти ІВ є складним процесом і потребує розробки методу розрахунку в кожному конкретному випадку, який базується на способі комерціалізації об’єкта ІВ і може відобразити упущену вигоду власника об’єкта ІВ. 

Оцінка зазвичай здійснюється з метою визначення ринкової вартості або іншої відповідної оцінки активу.

Цілісні майнові комплекси - це об`єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об`єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб`єкти господарської діяльності.

Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018 року №2269-VIII визначає поняття «єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу», під яким розуміються усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, включаючи права на земельні ділянки.

Оцінка цілісних майнових комплексів зазвичай включає аналіз фінансової звітності, оцінку фізичних активів, аналіз ринкових умов та інших факторів, які впливають на вартість комплексу. Оцінювачі враховують такі фактори, як дохідність, ліквідність, ризик та інші фактори, що впливають на ціну комплексу.

Оцінка паїв та цінних паперів, таких як акції, облігації або інші фінансові інструменти, зазвичай базується на аналізі ринкових умов, фінансових показників емітента, оцінці ризиків та інших факторів. Використовуються різні методи оцінки, такі як метод дисконтування грошових потоків, порівняльний аналіз та інші методи, для визначення ринкової вартості цих активів.

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов’язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам. 

(Стаття 194  Цивільного кодексу України) 

В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери, які засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів;
2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання;
3) деривативні цінні папери - цінні папери, що посвідчують право власника у визначених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) випадках та порядку вимагати від емітента придбання або продажу базового активу та/або реалізації встановлених проспектом (рішенням про емісію цінних паперів) прав щодо базового активу та/або здійснення платежу (платежів) залежно від значення базового показника;
4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.
2. Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються відповідним законом.

(Стаття 195 Цивільного кодексу України)

Оцінка майнових прав та нематеріальних активів, таких як патенти, торгові марки, авторські права, франшизи тощо, може включати аналіз юридичних документів, потенційних прибутків, ризиків, ринкових умов та інших фактори.